УЗГАЛЬНЕННЯ практики розгляду справ цивільного судочинства з приводу цивільно-правових спорів, які виникають з кредитних правовідносин за І півріччя 2015 року

Неодмінною умовою життєздатності економіки будь-якої держави є нормальне й стабільне функціонування її кредитно-фінансових інститутів.

Інтенсивна, особливо в останні роки, інтеграція вітчизняної фінансової системи в міжнародну стала причиною того, що кризовий стан світової фінансової системи, який розпочався у 2008 р., безпосередньо позначився й на її функціонуванні. Через це в українському банківському секторі погіршився стан справ з ліквідністю, відбулося швидке зростання курсу іноземної валюти, істотно зменшилися доходи населення та з'явилися інші негативні чинники, що призвело до великої кількості судових спорів щодо виконання кредитних договорів, договорів банківського вкладу, забезпечення договірних зобов'язань, звернення стягнення на заставлене майно, визнання договорів кредиту, поруки, застави, іпотеки недійсними тощо. Значна кількість спорів також стосується договорів, укладених в іноземній валюті, що закономірно в умовах, коли в країні активний іноземний капітал, а національні комерційні банки інтегровані в міжнародну фінансову систему.

Однак переважна кількість спорів все ж виникає через неможливість своєчасного виконання взятих на себе договірних зобов'язань як з повернення кредиту, так і вкладу через зміни у фінансовому стані учасників таких правовідносин, нерідко наявний і суб'єктивний фактор, пов'язаний з небажанням однієї зі сторін з різних підстав повернути отримане за договором.

З огляду на викладене узагальнення судової практики розгляду цивільних справ з кредитних правовідносин є дуже важливим, оскільки нерідко допускаються помилки при застосуванні норм матеріального та процесуального права, чим порушується єдність судової практики розгляду цієї категорії справ, що, у свою чергу, негативно позначається на кредитних взаємовідносинах між їх учасниками.

Правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобов'язального інституту «Позика. Кредит. Банківський вклад» (гл. 71 Цивільного кодексу України; далі — ЦК), Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121 -III «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон № 2121-ІІІ) та інших відповідних правових актах. Зокрема, у Законі від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон № 334/94-ВР) вперше визнач'ено поняття «кредитна операція», «товарний кредит», «комерційний кредит» та «фінансовий кредит».

Відповідно до ст. 11 Закону № 1023-ХІІ договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.Предметом кредитного договору є лише грошові кошти на відміну від договору позики.

Відповідно до ст. 47 Закону № 2121-ІЙ операції, визначені пунктами 1—3 ч. 1 цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Позичальником за кредитним договором може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє правосуб'єктністю.

Згідно плану роботи Ямпільського районного суду Сумської області на II півріччя 2015 року було проведено узагальнення практики розгляду справ цивільного судочинства з приводу цивільно-правових спорів, які виникають з кредитних правовідносин за І півріччя 2015 року.

Під час проведення узагальнення було використано: піврічні статистичні звіти про роботу суду з розгляду справ та матеріалів за І півріччя 2014 року, піврічні статистичні звіти про роботу суду з розгляду справ та матеріалів за 1 півріччя 2015 року, обліково-статистичні картки за 2014 рік, обліково-статистичні картки за 2015 рік, справи цивільного провадження.

За І півріччя 2015 року в Ямпільському районному суді Сумської області було розглянуто 24 цивільні справи з кредитних правовідносин, що на 26,3% більше, ніж за аналогічний період 2014 року (за І півріччя 2014 року розглянуто 19 цивільних справ з кредитних правовідносин).

Порівняльна таблиця кількості розглянутих цивільних справ з кредитних правовідносин за І півріччя 2015 року в порівнянні з І півріччям 2014 року

 

По справам цивільного судочинства з приводу цивільно-правових спорів, які виникають з кредитних правовідносин за І півріччя 2015 року порушення строків призначення до попереднього судового розгляду та до судового розгляду не було.

1 цивільна справа з кредитно-банківських правовідносин розглядалася в суді понад 2 місяці, а саме: справа №590/275/15-ц за позовом та доповненням до позовної заяви Краснощок Ю.О. до Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів - повернення депозитів (суддя Воловик Г.М.): через неодноразові надходження клопотань представника відповідача, через зайнятість його в інших процесах, надходження доповнень до позовної заяви та витребування матеріалів, банківських документів.

До того ж, 3 рішення та 2 ухвали у цивільних справах з кредитних правовідносин, ухвалені за 1 півріччя 2015 року, оскаржувалися в апеляційному порядку, а саме:

-          ухвала від 14.01.2015 року у справі №590/15/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Нечепуренко І.М., Нечепуренко І.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором, суддя Оснач С.В. (ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26.03.2015 року ухвала Ямпільського районного суду Сумської області від 14.01.2015 року у справі №590/15/15-ц залишена без змін);

-          рішення від 05.05.2015 року у справі №590/196/15-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Тананіки В.Ю. про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15263,11 дол. США (241987,39 грн.), суддя Воловик Г.М. (ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.06.2015 року рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 05.05.2015 року у справі №590/196/15-ц залишено без змін);

-          ухвала від 22.06.2015 року у справі №590/524/15-ц за ПАТ «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» до Заяць С.П. про стягнення заборгованості за кредитним договором, суддя Сатарова О.В.. (ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27.07.2015 року ухвала Ямпільського районного суду Сумської області від 22.06.2015 року у справі №590/524/15-ц була скасована через помилковий висновок суду про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.І ст.205 ЦПК України, згідно якої суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та справа була направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду);

рішення від 22.06.2015 року у справі №590/275/15-ц за позовом позовом та доповненням до позовної заяви Краснощок Ю.О. до Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів - повернення депозитів, суддя Воловик Г.М. (ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.07.2015 року Публічному

Акціонерному Товариству «Банк «Фінанси та Кредит» було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 22 06 2015 року у справі №590/275/15-ц);

- рішення від 15.06.2015 року у справі №590/347/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до Демич А.М. та Демич В.Б. про стягнення заборгованості за кредитним договором, суддя Оснач С.В. (ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21.09.2015 року рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 15.06.2015 року у справі №590/347/15-ц було частково змінено: стягнути з Демич А.М., Демич В.Б. солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32125,34 грн., в т.ч. заборгованість по кредиту в розмірі 11257,71 грн., заборгованість по комісії 10167,63грн., пені 500 грн. Стягнути з Демич В.Б. на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» судовий збір у розмірі 321,25 грн.)

Складними питаннями у судовій практиці щодо кредитних договорів є: практика розгляду справ щодо дострокового стягнення кредитних коштів

Що стосується позовних вимог про дострокове стягнення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК або про звернення стягнення на заставлене майно, то суди допускають іншу помилку, а саме — такі вимоги нерідко ототожнюються з розірванням кредитного договору.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторони договору не досягли згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: має місце істотне порушення договору другою стороною; наявні інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК). Натомість у ч. З ст. 651 ЦК зазначено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦІС не означає односторонньої відмови від договору, а є- наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення СУДУ)-

Так, у справі №590/196/15-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль " до Тананіки В.Ю. про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15263,11 дол. США (241987,39 грн.) (суддя Воловик Г.М): ПАТ "Райффайзен Банк Аваль " звернувся до суду з позовом до Тананіки В.Ю. про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/9822/82/85510 від 17.07.2008року в сумі 15263,11 дол. США (241987,39 грн.), обґрунтувавши свої вимоги тим, що 17.07.2008 року Тананіка В.Ю. отримав кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 20400,00 дол. США строком до 17 липня 2018 року зі сплатою 14% річних, але відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, а саме: з травня 2014 року не сплачував тіло кредиту, а з квітня 2014 року - відсотки за користування кредитом. В зв'язку з чим, станом на 22.12.2014 року по вказаному кредитному договору виникла заборгованість: по тілу кредиту - 11978,91 дол. США, по відсоткам - 1295,16 дол. США. Також, за невиконання зобов'язань по кредитному договору нарахована пеня на суму 1989,04 дол. США. В судовому засіданні представника відповідача позовні вимоги не визнав, посилався на те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не мав ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті, на значне підвищення курсу іноземної валюти і що це є істотною обставиною для розірвання кредитного договору. Проте суд вважав, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Крім того, суд зазначав, що саме по собі зростання (коливання) курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору відповідно до ст.652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і позичальник при належній завбачливості міг виходити з динаміки зміни курсів