Права вагітних та жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, у разі ліквідації підприємства

Щодо звільнення вагітної жінки при ліквідації підприємства

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пiд час звiльнення працiвникiв за пунктом 1 статті 40 Кодексу закону про працю України (далі — КЗпП) має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений статтею 42 КЗпП України. Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi статтею 184 КЗпП.

У період відпустки по догляду за дитиною до 3 років за жінкою зберігається робоче місце, про це вказано в статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. У вимогах статті 184 КЗпП України заборонено звільнення вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 3 років.

Щодо переведення та працевлаштування жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Під час ліквідації підприємства з правонаступництвом звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП можливе лише за пунктом 5 статті 36 КЗпП України шляхом переведення на інше підприємство, установу, які є правонаступниками. При цьому правонаступник зобов’язаний прийняти таких жінок на роботу у порядку переведення.

У разі повної ліквідації звільнення таких жінок відповідно до вимог статті 184 КЗпП України відбувається з обов’язковим працевлаштуванням. Власник чи уповноважений орган здійснює їх працевлаштування самостійно або через державну службу зайнятості.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає. Але при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов’язку щодо працевлаштування звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов’язання щодо працевлаштування.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Джерело: kadrovik.ua