Верховний Суд висловився щодо конкурентного способу розпорядження таким суспільним активом, як надра

Верховний Суд розглянув справу про відмову Держгеонадра у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі також – позивач) до Державної служби геології та надр України (далі також – Держгеонадра, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ця справа стосувалася правомірності відмови Держгеонадра у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами на підставі нової редакції пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року (далі - Порядок № 615). Зокрема, відмовляючи у наданні спеціального дозволу та повертаючи документи заявнику, відповідач зазначив, що пакет документів не відповідає вимогам Порядку № 615, оскільки позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

Вважаючи таку відмову неправомірною, товариство звернулося до суду з позовом.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. При цьому суди виходили з того, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки відповідач під час його прийняття застосував законодавство, яке набуло чинності після звернення позивача до відповідача із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу Держгеонадра задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила з того, що підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про отримання спеціального дозволу) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Отже, підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачав три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Тобто, вказана редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачала, що суб`єкт господарювання міг отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) без проведення аукціону, якщо ним за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснено апробацію запасів корисних копалин. Водночас затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин здійснювалося після отримання спеціального дозволу.

Також пунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, чинній з 25 лютого 2020 року, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Верховний Суд врахував, що видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України.

При цьому, лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи наказ про відмову у наданні позивачу дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На цій підставі Верховний Суд сформулював висновок про те, що дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами відповідності субʼєктів, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, визначеним законодавством критеріям (умовам), а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом, як надра. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Постанова Верховного Суду від 8 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20 (адміністративне провадження № К/9901/23934/21).

Джерело: "Судово-юридична газета"