Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За результатами попереднього засідання Господарський суд Тернопільської області ухвалою закрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, зазначивши, що незвернення кредиторів до боржника з грошовими вимогами унеможливлює встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника.
Західний апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі з огляду на неподання кредиторами заяв із грошовими вимогами до боржника. Однак зауважив, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ з мотивів відсутності процесуальної можливості подальшого здійснення провадження у справі (перейти до процедури погашення боргів боржника).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду скасував рішення судів попередніх інстанцій, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
З метою формування єдиної сталої судової практики з розгляду справ про неплатоспроможність боржників – фізичних осіб та уточнення правової позиції щодо застосування статей 90, 122 КУзПБ у подібних правовідносинах судова палата сформулювала такі висновки.
Аналіз положень статей 45, 90, 120, 122 КУзПБ свідчить, що відсутність заявлених у визначений законом строк вимог конкурсних кредиторів не є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи – боржника в попередньому засіданні суду, оскільки не спростовує наявності ознак неплатоспроможності такої особи чи загрози її неплатоспроможності.
Натомість, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи конкурсні кредитори не подали у визначений законом строк заяв із грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами попереднього засідання постановляє ухвалу, якою:
1) керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство, з урахуванням ролі арбітражного керуючого в цій категорії справ (наділеного нормами КУзПБ відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов’язує керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 45 КУзПБ, заяв із грошовими вимогами до боржника;
2) призначає відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 122 КУзПБ судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі.
Залежно від конкретних обставин, зокрема в разі наявності у боржника підтвердженої відповідними доказами заборгованості перед конкурсним кредитором та подальшого ігнорування цим кредитором свого обов’язку щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання фізичної особи – боржника банкрутом за відсутності рішення зборів кредиторів. Водночас таке рішення суд приймає з урахуванням та оцінкою стану неплатоспроможності боржника на підставі отриманого звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника.
Вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів фізичної особи – боржника, суд також має перевірити наявність визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ підстав для закриття (з власної ініціативи суду) провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Обставини, що свідчать про добросовісну поведінку боржника, в сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом під час вирішення надалі питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 90 КУзПБ та застосування наслідків, установлених ч. 4 цієї статті.
Постанова КГС ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 921/39/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106903648.
_03_03.png)
