Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Створена система імітаційного правосуддя, в рамках якого б'ється в конвульсіях такий рудимент народного представництва, як суд присяжних. Розповідає російський політолог і правозахисник, який залишив Росію і живе тепер в Україні
Присяжні є в Конституції України, але фактично, за словами правозахисників, суду присяжних в країні немає. Основною відмінністю суду присяжних від звичайного суду (за участю одного судді або трьох професійних суддів) є роздільне співіснування в ньому «суддів права» (професійні юристи) і «суддів факту» (колегія присяжних засідателів , яка складається, як правило, з осіб, які не є юристами). Якщо цього поділу немає і професійні судді працюють разом з представниками народу, слід говорити не про суд присяжних, а про шеффенского суді. Шеффенского суди прийняті, наприклад, на їх батьківщині в Німеччині, а також в Україні. Досвід і проблеми сучасного російського суду присяжних може виявитися корисним на випадок, якщо Україна теж вирішить створювати суд присяжних .
Радянська система народних засідателів є варіантом шеффенского суду, де суддя має необмежені можливості впливу на рішення представників народу. Шеффенского система може бути дуже ефективною, але тільки для товариств з надзвичайно високою правовою культурою .
В ході судової реформи 90-х років минулого століття в Росії були створені саме суди присяжних . Під час контрреформ, які йдуть вже півтора десятиліття, створена система імітаційного правосуддя, в рамках якого б'ється в конвульсіях такий рудимент народного представництва, як суд присяжних.
Суди присяжних традиційно розглядаються в якості «судів справедливості». Це підтверджується статистикою судових рішень в РФ. Професійні судді виносять менш 1% виправдувальних вироків , тоді як суди присяжних - 13-25% в різні роки.
У 2016 році, за даними Судового департаменту Верховного суду, в першій інстанції закінчені 239 справ за участю присяжних. З 361 підсудного 60 було виправдано, що становить 17% , ще 85 справ повернуто прокурору. При цьому кількість вироків, винесених без участі присяжних, більше на три порядки. За даними Судового департаменту Верховного суду, в 2016 році за всіма складам Кримінального кодексу (КК) засуджено 740 380 осіб (до позбавлення волі - 206 304 особи), виправдано 1 493 (0,2%, якщо рахувати з особами, за якими справа припинена за реабілітуючими підставами, - 1,5%).
Масштаб застосування суду присяжних в РФ невеликий. За один рік суди присяжних в РФ у другому десятилітті нашого століття в середньому виносять до 300 вердиктів (максимальна кількість вердиктів в пострадянський період - близько 600 в 2010 році). Суд присяжних вибирають тільки 12% обвинувачених, які мають на нього право. У США в рік присяжними виноситься близько 160 тис. Вердиктів. У XX столітті в Російській імперії щорічно виносилося близько 40 тис. Вердиктів. Причини цього будуть розкриті нижче, тут я назву головну. Це відсутність політичної волі до розвитку інституту суду присяжних. В умовах імітації системи правосуддя нинішнім російським режимом суд присяжних не може бути повноцінним і широко поширеним.
Суд присяжних в РФ має конституційну основу: відповідно до ст. 32 Конституції Російської Федерації громадяни Росії мають право брати участь у здійсненні правосуддя. Одна з форм такої участі - розгляд певної категорії кримінальних справ в суді присяжними засідателями. Однак прямої вказівки на інститут присяжних в Конституції РФ немає.
Впровадження суду присяжних в Росії зайняло чимало часу. Пілотне впровадження суду присяжних в РФ почалося з 1993-1994 років, в 9 суб'єктах Федерації. Новий КПК, прийнятий в 2001 році, зробив суд присяжнихповсюдним з 2003 року. У Чеченській Республіці впровадження суду присяжних фактично відбулося в 2010 році. На думку експерта по російському суду присяжних Сергія Пашина, саме поетапність впровадження суду присяжних призвела до того, що він взагалі є в РФ.
Обвинувачений має право заявити клопотання про розгляд його кримінальної справи судом першої інстанції в складі професійного судді і колегії з 12 присяжних засідателів у разі, якщо він звинувачується, зокрема, у вбивстві, диверсії, бандитизмі, геноцид, публічних закликах до розв'язування війни, викрадення людини , піратство, найманство та т. д.
Я нарахував станом на липень 2017 року 20 статей КК, за якими можливий суд присяжних . На початку процесу впровадження судів присяжних в РФ таких статей було 47, за підрахунками Сергія Пашина, головного ініціатора введення суду присяжних в сучасній Росії.
Кримінальну справу, в якому бере участь кілька підсудних, розглядається судом за участю присяжних засідателів у відношенні всіх підсудних , якщо хоча б один з них заявляє клопотання про розгляд кримінальної справи судом в даному складі.
Якщо підсудний не заявив клопотання про розгляд його кримінальної справи судом за участю присяжних засідателів, справа розглядається іншим складом суду в порядку, встановленому законом.
Постанова судді про розгляд справи за участю присяжних засідателів є остаточним. Подальша відмова підсудного від розгляду кримінальної справи судом за участю присяжних засідателів не береться .
Розгляд кримінальних справ за участю присяжних засідателів федеральних судів загальної юрисдикції проводиться в Верховному суді РФ, верховних судах республік, крайових, обласних судах, судах міст федерального значення, автономної області і автономних округів, окружних (флотських) військових судах.
Відбір присяжних засідателів фактично є двохетапним.
Згідно ст. 3 цього федерального закону, присяжними засідателями не можуть бути: особи, які не досягли 25 років; особи, які мають непогашену чи не зняту судимість; особи, визнані недієздатними або обмежені в дієздатності; які перебувають на обліку в наркологічному або психоневрологічному диспансері.
Такі особи не включаються до списків присяжних , що складаються один раз в чотири роки на основі списку виборців методом випадкової вибірки. Виключають таких людей зі списку присяжних органи виконавчої влади муніципалітету або суб'єкта РФ. Потім, після ознайомлення громадян із списками присяжних, з цих списків виключаються з заявами самих громадян ще кілька категорій.
Слабким місцем даного етапу відбору присяжних є добровільний порядок подачі заяв про виключення зі списків присяжних. Тобто якщо, наприклад, поліцейський вважає, що йому нічого не заважає бути присяжним, він не подає заяву про виключення зі списку.
В ході відбору присяжних для участі в конкретній кримінальній справі до участі в судочинстві в якості присяжних засідателів не допускаються особи, підозрювані або обвинувачені у скоєнні злочинів; які не володіють мовою, на якому ведеться слухання; мають фізичні та / або психічні вади, що перешкоджають повноцінній участі в слуханні справи.
В ході процесу завдання присяжних зводиться до того, щоб відповісти на три головні питання: доведений факт злочину, чи доведено, що його вчинив підсудний, і чи винен він у скоєному злочині. У разі визнання підсудного винним ставиться питання про те, чи заслуговує він поблажливості. При цьому судді формулюють для присяжних списки питань, в яких часто буває кілька десятків пунктів.
Присяжні «повинні прагнути до прийняття одностайних рішень», але якщо цього не вдалося досягти протягом трьох годин, то вердикт приймається голосуванням.
Обвинувальний вердикт вважається прийнятим, якщо більшість присяжних проголосували за кожен з трьох ключових питань. Виправдувальним вважається вердикт, якщо не менше шести засідателів дали негативну відповідь хоча б на одне з трьох питань. Якщо при винесенні рішення голоси розділилися порівну, то приймається найбільш сприятливий для підсудного відповідь по кожному питанню.
Виправдувальний вердикт обов'язковий для головуючого судді, в цьому випадку суд виправдовує підсудного. Обвинувальний же вердикт присяжних не є обов'язковим для виконання судом. Якщо суддя визнає, що обвинувальний вердикт винесено щодо невинного, то приймається постанова про розпуск колегії присяжних і кримінальна справа направляється на новий розгляд іншим складом суду. Це рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З компетенції судів присяжних за час дії цього інституту були виключені такі статті, як тероризм, захоплення заручників, масові заворушення, державна зрада, шпигунство, насильницьке захоплення влади, згвалтування і сексуальні злочини проти дітей. Деякі склади злочинів «випали» з компетенції суду присяжних в силу того, що новий КК України 2001 року пом'якшив по ним покарання і смертна кара або довічне ув'язнення вже не були передбачені (наприклад, державна зрада). У ряді випадків мотивом винятків стало те, що присяжні занадто часто виносять виправдувальні вироки. Наприклад, під час обговорення в Державній Думі в 2013 році питання про виключення такого складу, як сексуальні злочини стосовно дітей, автор законопроекту депутат Ярова заявила, що присяжні занадто часто виправдовують обвинувачених.
У лютому 2016 року Конституційний суд Росії встановив, що кримінальні справи за обвинуваченням жінок у вбивствах з обтяжливими обставинами можуть бути розглянуті колегіями присяжних з 12 осіб в верховних судах республік, крайових або обласних судах. До цього жінки були позбавлені самої можливості на розгляд справи в суді присяжних, оскільки законодавство РФ не передбачає довічних вироків для жінок.
3 грудня 2015 року президент РФ Володимир Путін запропонував розширити роль інституту присяжних при можливому скороченні їх числа в суді до 5-7 чоловік. Це було спробою відповісти на запит суспільства на справедливість. В умовах, коли основні політичні склади злочинів виведені з підсудності судам присяжних, розширення інституту суду присяжних вже не загрожувало влади. Іншими словами, справи про побутові вбивства і деякі інші склади можна було, на думку влади, дати розглядати судам присяжних на районному та міському рівнях.
Починаючи з 1 червня 2018 року інститут присяжних засідателівпочне функціонувати в районних (міських) і гарнізонних військових судах. Встановлено кількість присяжних засідателів для районних і гарнізонних військових судів - 6 осіб, в судах суб'єктів Російської Федерації і окружних військових судах число присяжних засідателів скоротиться з 12 до 8 осіб. Суд районного рівня за участю присяжних засідателів буде розглядати кримінальні справи за клопотанням обвинувачених, щодо яких не може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а саме, по відношенню до жінок, осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років, чоловіків, які досягли до моменту винесення судом вироку 65-річного віку. Кримінальні справи, порушені за вказаними статтями КК РФ відносно інших осіб, як і раніше, будуть розглядатися судом суб'єкта РФ. Крім того,
Судді РФ, як показало обговорення питання на З'їзді суддів в грудні 2016 року, надзвичайно скептично ставляться до перспектив масового впровадження судів присяжних . Вони кажуть про організаційну неготовність і нестачі фінансування. Можна припускати, що найближчим часом вердикти колегій присяжних не стануть масовим явищем в міських і районних судах.
Проблеми практичного функціонування судів присяжних наочно видно на прикладі справи про вбивство Бориса Нємцова , яке розглядалося Московським окружним військовим судом в 2016-2017 роках. Колегія з 12 присяжних перебувала в нарадчій кімнаті три дні. Їй треба було відповісти на 26 питань, поставлених перед ними суддею. Присяжним не вдалося прийти до одностайної думки, тому після закінчення трьох годин спірні питання були поставлені на голосування. 10 з 12 присяжних заявили про винність всіх п'яти підсудних.
В ході процесу було замінено вісім присяжних. Адвокат підсудного Бахаева Заурбек Садаханов заявив: «Була зачистка колегії присяжних, ми бачили. Вердикт абсолютно неправомочний, тому що ніяких доказів провини Бахаева слідство не представило. Таке можливо тільки в країні, де повністю відсутнє правосуддя ».
Під час обговорення питань, на які повинні були відповідати присяжні, заперечення адвокатів обвинувачених не були враховані, суддя затвердив питання у своїй первісній версії. Проблемою цієї версії було те, що дії кожного з підсудних суддя запропонував присяжним оцінювати тільки сукупно з діями інших чотирьох підсудних.
В даний час в РФ вже склалася практика управління колегіями присяжних. Її основні елементи:
Якщо механізми управління колегією присяжних не дають результату, застосовується скасування вердикту Верховним судом РФ. При необхідності, яка часто є політично мотивованою, Верховний суд скасовує виправдувальний вердикт колегії присяжних і направляє справу на новий розгляд. Так було в справі про вбивство Анни Політковської. Підставою для скасування вердикту стало те, що, на думку ВС РФ, колегія «пішла на поводу у адвокатів, які повідомили дані про особу фігурантів справи, і представила присяжним негативні відомості про роботу слідства».
Підводжу підсумок. Суд присяжних в Росії є саме судом присяжних, що не шеффенского судом або якийсь інший формою участі представників народу у прийнятті судових рішень. Однак суд присяжних як «суд справедливості» в РФ працює в режимі імітації. Це досягнуто за рахунок двох основних факторів: обмеженого масштабу застосування суду присяжних і широкого використання незаконних методів управління присяжними.
Підводячи підсумки, можна не сказати і про гроші. Часто згадують, що в України немає грошей на суд присяжних. Але гроші в цьому випадку не мають значення. Йдеться про збереження режиму. Подивіться, що робить авторитарний режим Путіна в РФ - впроваджує суди присяжних на районному рівні. Це коштує великих грошей, адже в Росії 2184 районні суди. Така відповідь режиму на запит народу на справедливість, якої гостро не вистачає. Звичайно, «політичних» як судили з порушенням всіх норм, так і судитимуть і садити. Але в справах про побутові вбивства люди отримають цю саму справедливість в формі суду присяжних. Режим Путіна намагається продовжити своє існування. Якщо авторитарні режими рятують себе таким чином, то чому демократія в Україні повинна діяти по-іншому?
Джерело: racurs.ua
_03_03.png)
