ВС НАГАДАВ, ЯК РОЗРІЗНЯТИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ТА ДОГОВІР ПІДРЯДУ

Особа звернувся до суду із позовом до ФОП про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Позивач посилався на те, що з 2013 року він працював на посаді керівника відділу логістики та у 2016 році отримав наказ про його звільнення із займаної посади за порушення корпоративних принципів та цінностей.

Оскільки відповідач заперечував факт перебування з ним у трудових відносинах, позивач просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах з ФОП та зазначав, що встановлення такого факту необхідно йому для правильності нарахування трудового стажу.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили особі у задоволенні позову. Суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо забезпечення позивача робочим місцем, необхідними засобами зв'язку, комп'ютером вказують лише на виконання умов договору підряду, укладеного між сторонами. А відповідно до норм трудового і цивільного законодавства договір підряду за своїм змістом та правовою природою не є трудовим. Суди вказали й на те, що позивач не писав заяви про прийняття та звільнення з роботи, не ознайомлювався з такими наказами, а відповідач не видавав наказ про прийняття позивача на роботу.

ВС скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У справі судами було установлено, що у грудні 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, за умовами якого підрядник - позивач зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням замовника - ФОП обумовлену цим договором роботу, зокрема: пошук замовлень на перевезення автомобільним транспортом вантажів, розрахунок рентабельності таких перевезень, складення, підписання (за дорученнями) договорів, здійснення оперативного контролю за виконанням перевезень та розрахунків, пошук нових, підтримання зв'язків з існуючими клієнтами. Строк дії договору встановлено до 31 березня 2016 року.

ВС роз’яснив, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

ВС дійшов висновку, що зміст договору підряду від 20 грудня 2015 року, укладеного між сторонами вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційному суду слід було встановити наявність чи відсутність актів виконаних робіт за цивільно-правовим договором, складених сторонами цього договору, дослідити, чи мала оплата праці за виконану роботу систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, чи була разовою, надати правову оцінку наказу про звільнення позивача з посади (постанова від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц).

Джерело: "Українське право"