Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Розглядаючи справу № 629/4628/16-ц (провадження № 14‑77цс18), Велика Палата Верховного Суду встановила, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а також неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, до правовідносин сторін суди застосували як приписи, що регламентують деліктне зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, так і приписи, які регламентують кондикційне зобов’язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до обставин справи земельні правовідносини виникли між позивачем і відповідачем як фізичною особою, зокрема, стосовно забезпечення розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для їх подальшого передання в оренду відповідачу. Останній використовував земельні ділянки без оформлення договірних відносин з позивачем.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов’язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов’язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов’язаннях. Натомість, для кондикційних зобов’язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов’язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов’язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій цей об’єкт розміщений і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
На думку суддів Великої Палати, немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14‑77цс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75296547.
За повідомленням прес-служби суду
_03_03.png)
