Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За умови перебування особи у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом його чинності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом ТОВ «Черкаська будівельно-торгова компанія» до Черкаської міської ради. Товариство просило визнати нечинним, таким, що не набрало чинності, рішення Черкаської міської ради від 22 січня 2015 року № 2-672 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», оскільки воно не було опубліковане у встановлений законом спосіб.
Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позовну заяву без розгляду через пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду без поважних на те причин (ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що була чинною на момент виникнення спору).
Позивач оскаржив ці рішення в касаційному порядку, просив направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача.
Суд зазначив, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС України, чинна на момент виникнення спору).
Прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов'язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.
Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.
Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17 (адміністративне провадження № К/9901/49333/18) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80457637.
Джерело: ВСУ
_03_03.png)
