Домашнє насильство: коли образу слід вважати насильством

Коли образу слід вважати насильством?

 Середньостатистична сім`я, де тато Іван, мама Оксана (перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років) та двійко дітей Юрко та Марічка (відповідно 2 і 7 років) вирішили сходити в театр на виставу «Наталка-Полтавка». У піднесеному настрої, мама Оксана кладе квитки в сумку і бачить, що ремінчик сумки відірвався. І коли вона підійшла до чоловіка з проханням дати грошей на нову сумку, неочікувано у відповідь почула словесні образи на кшталт: ти безтолкова, в тебе постійно все рветься і ламається, зрештою, ти й так сидиш вдома, краще пильнуй дітей, ніж сумки викупляй та й взагалі ти нездатна навіть сама заробити собі на цю сумку.

Як наслідок такої ситуації:

це відбувалось у присутності дітей, відповідно діти були свідками домашнього насильства ( в даному випадку психологічного та економічного);

мама Оксана є особою, постраждалою від домашнього насильства;

тато Іван є кривдником, тобто особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

            Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.