Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, мета якого — намір одразу подолати опір потерпілого. Такий висновок зробив ВС в постанові №753/2814/15-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
28 березня 2019 року м.Київ №753/2814/15-к
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуючої — СТЕФАНІВ Н.С.,
суддів: ЛАГНЮК М.М., ШЕВЧЕНКО Т.В. —
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження апеляційним судом, на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.05.2018 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201410002011200, щодо:
Особи 3, Інформація 1, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу;
Особи 4, Інформація 2, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК.
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу скасувати ухвалу апеляційного суду й
призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме — перекваліфікацію апеляційним судом дій засуджених осіб з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.186 КК за епізодом щодо потерпілого Особи 2. Також зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст.419 Кримінального процесуального кодексу.
2.1 Суд першої інстанції
Вироком Дарницького районного суду м.Києва від 28.07.2017 засуджено:
Особу 3 за ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки, за ч.2 ст.187 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно Особі 3 визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна;
Особу 4 ч.2 за ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки, за ч.2 ст.187 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно Особи 4визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.5 ст.72 КК Особі 3 та Особі 4зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув’язнення
відповідає два дні позбавлення волі, за період з 12.12.2014 до 21.06.2017.
Також суд вирішив долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою АСК від 22.05.2018 апеляційні скарги засудженого Особи 4 та його захисника залишено без задоволення. Апеляційну скаргу засудженого Особи 3 задоволено частково, вирок Дарницького райсуду від 28.07.2017 щодо засуджених Особи 3 та Особи 4 змінено, перекваліфіковано їхні дії з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.186 КК та ухвалено рішення вважати їх засудженими за цим законом: кожного до покарання у вигляді позбавлення волі на 6 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
2.3 Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12.12.2014, приблизно о 16:50, Особа 4, Особа 3повторно та невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою, перебуваючи поблизу будинку за Адресою 1, реалізували свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілого Особи 6. Так, Особа 4 перебував поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи сторонніх осіб чи іншої небезпеки бути виявленими попередити Особу 3 та невстановлену органом досудового розслідування особу, та висловлював словесні погрози на адресу потерпілого з метою позбавити волі останнього до опору. В цей час Особа 3 та невстановлена органом досудового розслідування особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наблизилися впритул до потерпілого Особи 6 та Особа 3 із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, наніс потерпілому удар кулаком в обличчя та праве вухо, а невстановлена органом досудового розслідування особа, діючи узгоджено та обопільно з Особою 3, почав наносити потерпілому удари в ділянку голови. Після чого вони відкрито викрали майно потерпілого Особи 6 на загальну суму 1056,57 грн., з яким зникли з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Дії за вказаним епізодом суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст.186 КК.
12.12.2014, приблизно о 17:30, Особа 4, Особа 3та невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою, перебуваючи поблизу будинку за Адресою 1, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілого Особу 2. Діючи узгоджено та обопільно, відповідно до розподілених ролей, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, наблизились до потерпілого ззаду та несподівано для нього невстановлена органом досудового розслідування особа нанесла удар Особі 2 по голові, від чого він знепритомнів і впав. Пролежавши так деякий час, опритомнівши, потерпілий Особа 2 хотів підвестися, в цей час Особа 3 та Особа 4 спільно з невстановленою органом досудового розслідування особою почали наносити потерпілому удари ногами та кулаками по голові, обличчю, тулубу й з метою подолання опору потерпілого до супротиву збили його з ніг на землю та продовжували завдавати удари, не даючи змоги підвестись, чим спричинили
Особі 2 тілесні ушкодження у вигляді синців на спинці та скатах носу з переходом на повіки очей більше зліва, на тильному боці лівої кисті в проекції зап’ясної кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я. При цьому Особа 3, Особа 4 спільно з невстановленою органом досудового розслідування особою нишпорили по кишенях потерпілого Особи 2 з метою виявлення і викрадення цінних речей, які могли б там перебувати, зняли з потерпілого Особи 2 куртку вартістю 976 грн. та з місця скоєння злочину зникли, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Дії за вказаним епізодом суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст.187 КК, апеляційний суд перекваліфікував на ч.2 ст.186 КК.
Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу прокурора.
Потерпілий Особа 2 підтримав касаційну скаргу прокурора.
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 186. Грабіж
Частина 1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 4 років.
Частина 2. Грабіж, поєднаний із насильством,
яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, карається позбавленням волі від 4 до 6 років.
4.1.2 Стаття 187. Розбій
Частина 1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Частина 2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України <…>
<…> 5.2 Щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність
Судом першої інстанції Особу 3 та Особу 4 за епізодом щодо потерпілого Особи 2 визнано винуватими у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК.
Потерпілому Особі 2 внаслідок вчиненого нападу заподіяно легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я. Втім, суд дійшов правильного висновку, кваліфікувавши дії засуджених осіб
за цим епізодом саме як розбій, з огляду на встановлені фактичні обставини провадження про знепритомнення потерпілого Особи 2 одразу після вчиненого нападу на нього, що свідчить на користь того, що застосоване до нього насильство було небезпечним для його життя чи здоров’я.
Так, суд першої інстанції дійшов такого висновку за результатами дослідження доказів у провадженні, зокрема показань обвинувачених та потерпілого, щодо скоєння цього злочину, що супроводжувалося насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, який зазнав нападу, внаслідок завданих йому трьома особами ударів, перший з яких було нанесено по голові, внаслідок чого потерпілий непритомнів [4.2.1].
За загальним визначенням розбій як злочин проти власності — це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту скоєння самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об’єкт — право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об’єкт, у зв’язку із посяганням на право власності, — життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об’єкта дає підстави для розмежування складів злочину, як у цьому випадку — розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, мета якого — намір одразу подолати опір потерпілого й попередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала
нападу, є відмінною ознакою. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, що й було враховано судом першої інстанції при кваліфікації дій засуджених Особи 3 та Особи 4.
Не погодившись із цим вироком, зокрема в частині кваліфікації дій за ч.2 ст.187 КК, засуджений Особа 3 оскаржив його до апеляційного суду, який з доводами останнього погодився, змінивши вирок у цій частині. Однак ухвалене апеляційним судом рішення є недостатньо обґрунтованим, у зв’язку з чим є небезпідставні сумніви в його законності.
Так, суд апеляційної інстанції безпідставно поставив під сумнів показання потерпілого Особи 2, який послідовно стверджував як під час досудового розслідування, судового розгляду, так і під час допиту в суді апеляційної інстанції про знепритомнення під час вчиненого на нього нападу. При мотивуванні неприйняття цих показань потерпілого апеляційний суд послався тільки на зміст заяви Особи 2 про скоєний щодо нього злочин від 12.12.2014, в якій відсутні дані про знепритомнення, та на показання свідка, якому потерпілий розповів про напад.
З огляду на викладене Суд погоджується із доводами касаційної скарги прокурора щодо скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через недотримання повною мірою апеляційним судом вимог ст.419 КПК, оскільки при зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку, чого в цьому випадку апеляційним судом зроблено
не було, а тільки дана оцінка доказів, відмінна від оцінки, яку дав суд першої інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, звернути увагу на вимоги кримінального процесуального закону та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.05.2018 щодо засуджених Особи 3, Особи 4скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Джерело: «Закон і Бізнес»
_03_03.png)
