Право особи на доступ до інформації, гарантоване ст. 34 Конституції, не є абсолютним, - КСУ 24 січня 2020 року

Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича, яким визнав положення другого речення ч. 4 ст. 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон) такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Про це повідомляє Відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

У своєму клопотанні Плескач В.Ю. оспорював положення Закону, відповідно до яких інформація за запитами щодо матеріалів справи, яку розглядає КСУ, не надається. Вирішуючи порушене в конституційній скарзі питання, Суд послався на свої юридичні позиції та міжнародні нормативно-правові акти, з якими кореспондуються положення Конституції України.

Так, КСУ наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване ст. 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісний зміст такого права.

У рішенні зазначається, що відкритість визначено однією з головних засад діяльності КСУ (ст. 2 Закону), яка забезпечується шляхом проведення публічного розгляду справ на пленарних засіданнях Сенату чи Великої палати Суду, надання доступу до публічної інформації Суду, оприлюднення на офіційному вебсайті всіх актів Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження тощо.

"Питання доступу до публічної інформації в Конституційному Суді України врегульовано ст. 42 Закону. Системний аналіз положень Закону вказує на те, що Суд є розпорядником як відкритої публічної інформації, так і інформації з обмеженим доступом.

Враховуючи визначені Законом вимоги до конституційної скарги та умови її прийнятності, скарга містить персональні дані особи (конфіденційну інформацію про особу) та, фактично, є результатом її інтелектуальної діяльності. У зв’язку з цим, тексти конституційних скарг не є публічною інформацією і не оприлюднюються на офіційному вебсайті КСУ. Таким чином, оспорювані положення Закону спрямовані на захист інформації з обмеженим доступом", - зазначили у КСУ.

Відтак Суд дійшов висновку, що обмеження, встановлене у другому реченні ч. 4 ст. 42 Закону, ґрунтується на приписах закону, переслідує таку легітимну мету, як захист прав осіб, зокрема права на невтручання в особисте і сімейне життя, гарантованого ст. 32 Конституції України, та забезпечення конституційного принципу незалежності діяльності КСУ у ході реалізації ним своїх юрисдикційних повноважень. Оспорюване законодавче обмеження також не є цензурою у сфері конституційного провадження, оскільки має тимчасовий характер і завершується одночасно із закінченням розгляду справи КСУ.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржене.

                                                                                                                                                                Джерело: "Юридична Газета"