Коли професійна династія заважає справедливому суду: рішення ЄСПЛ

Спільні інтереси можуть завадити неупередженості та об’єктивності, яким має відповідати процес ухвалення судового рішення.

Якщо члени родини обирають одну професію і цей вибір передається від батька до сина, то говорять про формування трудових династій. І до цього явища у суспільстві ставляться з великою повагою. Але династії в юридичній професії не завжди є благом. Адже спільні інтереси можуть завадити неупередженості та об’єктивності, яким має відповідати процес ухвалення судового рішення.

Це довів Європейський суд з прав людини у справі «Сігурдур Еінарссон та інші проти Ісландії» (заява № 39757/15), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Криза 2008 року сильно вдарила по фінансовій системі усіх країн світу. Схеми збереження власного капіталу шукали і керівники та власники одного з банків Ісландії Сігурдур Еінарссон, Хреідар Мар Сігурдссон, Олафур Олафссон та Магнус Гудмундссон.

Але підозрілими трансакціями банку зацікавився Орган фінансового нагляду країни, який провівши розслідування повідомив прокуратуру про ознаки фінансових злочинів. Майже три роки тривало слідство, яке завершилося обвинувальним висновком. Суд погодився з роботою органу обвинувачення, визнав фінансистів винними у маніпулюванні ринком та зловживанні довірою, а також засудив їх до позбавлення волі. Засуджені оскаржували вирок з підстав допущених процесуальних порушень, втім марно.

Тоді вони звернулися до ЄСПЛ. Серед іншого, заявники поставили під сумнів неупередженість суду, оскільки дружина одного з суддів Верховного суду, що переглядав вирок, раніше входила до правління Органу фінансового контролю. Також син судді працював у юридичному департаменті банку заявників, а після введення тимчасової адміністрації навіть керував юридичним підрозділом призначеного ліквідаційного комітету.

Високі судді звернули увагу на те, що заявники могли оскаржити участь судді з підстави роботи дружини у правоохоронному органі, але не зробили це. І знаючи про такі обставини і наслідки, сторона захисту не заперечувала проти участі судді, оскільки не вважала на той час це упередженістю. Тожв цій частині скаргу було визнанонеприйнятною як явно необґрунтовану відповідно до частин 3 (а) та 4 статті 35 Конвенції.

Також ЄСПЛ взяв до уваги інформацію уряду про те, що син судді, що працював у банку, був особисто знайомий із стороною захисту у кримінальній справі та принаймні двома заявниками. Крім того, відносно невелика юридична спільнота країни не залишала сумнівів у тому, що посада сина судді в банку була добре відома захисту. Проте, вирішив Суд, така презюмована загальна поінформованість не є достатньою, аби вважати, що захист був повідомлений про потенційне питання відсутності неупередженості судді. Тож це питання ЄСПЛ розглянув по суті.

Судді зауважили, що батько із сином не перетиналися у процесах заявників. Син-інахус не брав участі у кримінальному провадженні, де батько засідав як суддя Верховного Суду. Тим не менш, як керівник юридичного департаменту банку, син мав зв’язок із цивільним судовим процесом, порушеним банком проти двох заявників.

І навіть якщо він не брав безпосередньої участі у провадженнях, не мав особистого або фінансового інтересу щодо результату провадження, його посада старшого юридичного радника банку означала, що він міг зберігати формальну відповідальність за провадження.

І цю відповідальність за судові справи банку не могли компенсувати внутрішні заходи, вжиті у банку, аби уникнути прямої участі юриста у цивільному провадженні, що виникло внаслідок банкрутства банку.

Ці та деякі інші обставини лягли в основу висновку ЄСПЛ про те, що заявники могли на законних підставах відчувати сумніви щодо об’єктивної неупередженості судді-батька, відтак, мало місце порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

                                                                                 Джерело: «Судово-юридична газета»