Розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності сторін: позиція ВС

КАС Верховного Суду роз’яснив, в яких випадках не допускається розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності сторін у судах першої та апеляційної інстанцій

Вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є виключно дискреційним повноваженням суду. Разом з тим, приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності однієї із сторін, яка подала клопотання про відкладення розгляду справи, суд має забезпечити дотримання передбачених статтею 44 КАС України прав такого учасника, зокрема, права подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України та Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача постанову суду першої інстанції, якою у задоволенні позову було відмовлено, одночасно розглянув та задовольнив заяву Міністерства оборони України про розгляд справи в порядку письмового провадження, не вирішивши при цьому заяви позивача про відкладення розгляду справи.

Вважаючи, зокрема, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному порядку у письмовому провадженні за відсутності позивача, порушив норми процесуального права, які полягають у тому, що судове засідання було проведено без участі позивача, незважаючи на його клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі аналізу положень статей 7, 44, 128, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) дійшла до висновку, що за даних обставин, розглянувши справу за відсутності позивача, суд апеляційної інстанції позбавив його права на судовий захист.

Верховний Суд врахував також усталену практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), сформульовану, зокрема, у рішеннях у справі «Харченко проти України» (заява № 37666/13, п. 74), у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04, п. 23), в яких ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суди, розглянувши подану у справі заявника скаргу та не здійснивши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про скаргу будь-яким іншим чином, позбавили його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконали свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Крім того, у цих справах наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що, в свою чергу, відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи. У зв’язку з цим розгляд справи за відсутності позивача – фізичної особи, який подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та проходженням ним лікування з одночасним позбавлення його права, зокрема, на подання заперечення проти заяви відповідача – суб’єкта владних повноважень про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, є порушенням положень статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також норм КАС України

 Постанова Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 814/2148/16 (адміністративне провадження № К/9901/43077/18).

 Джерело:"Судово-юридична газета"